ivanko333 (ivanko333) wrote in ukraine_russia,
ivanko333
ivanko333
ukraine_russia

Василь Шкляр: Залишенець

Рекомендую всім прочитати - сильна книга

  


Вони не вийшли з лісу, коли навкруги запанувала чужа влада. Вони - залишенці - обрали собі смерть.

Василь Шкляр один з найвідоміших, читаних і містичних письменників, справжній «батько українського бестселера». Його новий роман “Залишенець” став переможцем ХІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2009». А сам письменник здобув нагороду «Найкращий письменник Форуму Видавців 2010» на львівському книжковому ярмарку

У романі “Залишенець”, над яким автор працював майже 13 років, висвітлено одну з найдраматичніших сторінок нашої історії – повстанську боротьбу українців проти окупаційної влади у 1920-х роках. У книзі використані унікальні документи Галузевого державного архіву СБУ, документальні та мемуарні матеріали безпосередніх учасників подій.

«Вожді, як маври, зробили свою справу і відійшли на еміграцію, - каже про історію “Залишенця” автор, - а повстанці, марно чекаючи їхнього сигналу до всеукраїнського рушення, воювали ще майже десятиліття… Прототипом мого головного героя став один із найзагадковіших отаманів – Чорний Ворон. Українська літературна критика ненавидить стрімкий розвиток подій. Я не збираюся їй догоджати, але в мене і крім сюжету є достатньо засобів, щоб тримати увагу читача, чий інтерес я ставлю понад усе».

Тижневик Корреспондент аналізуючи роман Василя Шкляра зазначив: «Витончений психологізм, філософічність, іронія, інтелектуальна та мовна граційність забезпечують роману Василя Шкляра статус яскравого, самобутнього явища в сучасній літературі». А українське видання Профіль взагалі одразу пропонує екранізацію: «Сюжет роману можна легко перетворити в телесеріал, яскравих сцен у ньому вдосталь. Історії у “Залишенці”, наближені до реальних та відверто фантасмагоричних».

«Залишенців» називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам`яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.

У романі описані події, починаючи з часів революції, та до 1923 року. Головним героєм є отаман Української повстанської організації – Чорний Ворон, який із своїми товаришами боронили Україну від радянської окупації. У творі декілька сюжетних ліній, які потім переплітаються в одну. Я б не називала цей роман суто історичним, це розповідь не тільки про події того часу, це перш за все книга, пронизана гострими почуттями – людей, що хотіли жити, але будувати при цьому не оте світле майбутнє, що так безапеляційно пропонувала радянська влада.

Реалістично та у дусі того часу змальовані побут та звичаї. Дуже вражаючі факти викладені в романі – від яких дибки встає волосся, наприклад, про те, що радянські офіцери не боялися ані Бога, ані чорта і вкрай принизливо відносились до людей божих, руйнували монастирі, ґвалтували послушниць. Автор також з великим хистом підійшов до викладення діалогів, лише деякі вставки були зроблені на мові оригіналу - в донесеннях радянських офіцерів, інші ж російськомовні слова були просто про дубльовані по-літерно українською мовою.
Автор Василь Шкляр.

Автор Василь Шкляр.

Роман "Чорний Ворон" Василь Шкляр писав 13 років, при цьому факти, викладені в творі, описані на глибокій документальній основі. Весь цей час автор консультувався в істориків та перечитав безліч архівів того часу. А спонукала на написання цього твору власна трагедія Василя –у Холодному Яру загинув його дід, який носив бойове ім’я – Чорний Ворон. Не про діда вів мову письменник, проте описав події, де брав участь інший отаман - теж Чорний Ворон, який так само, як багато інших, воював до останнього подиху, до останнього биття серця, бо це серце належало Батьківщині. Звичайно, зрадники були і серед тих, хто бився за вільну Україну – у когось не витримували нерви, хтось підкупився омріяною волею, когось залякували розправою з ріднею.

У романі ніжно підкреслена чуттєвість відносин між Тіною та головним героєм історії, коли гортаєш сторінки, так і хочеться побачити щасливий фінал їх історії. Хочеться вірити, що останній залишенець все таки зустрівся на іншому боці Збруча із коханою Тіною, і народили вони здорових діток, та чи були до кінця щасливими - невідомо. Бо жити довелось не в тому світі, яким вони марили і за який ладні були віддати життя!

"Усе минає, крутиться-віється, та потім на коло своє вертається, думав крізь сон старезний ворон, що ночував у розсосі петрівчаної груші, теж такої старезної, що сієї весни лиш де-не-де виключила зав'язь."

Та найбільший сумний осад залишає не стільки оповідання трагічних часів революції, скільки усвідомлення того, що багато речей, за які воювали до останнього ці залишенці, не змогли змінити життя вільної України на краще.


Відео з автором можна переглянути тут

Автор стверджує, що дуже багато того, що читачеві може здатись вигадкою було насправді в житті...зокрема сцена з захопленням клубу з більшовиками під час вистави

Фото прапора воїнів Холодного Яру



був ще жовто-блакитний прапор з написом: "Полк гайдамаків Холодного Яру"
Tags: Історія України - История Украины
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments