May 16th, 2010

синяя

Ігор Жук

Я не знаю, що б то могло бути?
Звідки в серці той тривожний сум?
І старенька казка пів-забута
Все не йде, ніяк не йде із дум...

У темнім античному храмі торкнешся колон,
Тут час розчинився у просторі, все так відносне,
Що раптом забудеш, що то усього лише сосни,
І вийдеш, і тихо оточить тебе Вавілон...

І ще мовчазний, ще не сказано перші слова,
Котрі нам сьогодні назавжди опустять долоні,
І ще ми - єдиний народ у своїм Вавілоні,
До першого слова, дива твої, Боже, дива...

А вчора лише наші кельми торкались небес,
І подихи янголів нам лоскотали волосся,
І було так близько, чи, може, то тільки здалося,
До самого раю, що так несподівано щез...

І що б то здавалось слова нам до тих балачок,
Було нам, коли ми з пів-погляду все розуміли,
Коли наші руки співали від гордої сили,
І кожну цеглину здіймали неначе смичок...

О, музико вежі, що страху підняла юрму,
Що нас об'єднала в могутнє мільйоноголосся,
Що дала нам волю, чи, може, то тільки здалося,
Бо як же так вийшло, що ми збудували тюрму?..

Я в этой музыке услышал странный тон,
Я этот голос различу и в миллионе,
Ребенок плакал о великом Вавилоне,
Ребенок плакал и смеялся Вавилон...

Нас волновала только прочность наших стен,
К чему же ждать, что мы воскреснем умирая,
Нам остается полверсты всего до рая,
Лишь пол-версты до грандиозных перемен...

Вот-вот почувствуем мы крылья за спиной,
Вот-вот увидим в наши головы сиянье,
Сомкнутся стены эти с крышей мирозданья,
И кто не с нами, тот на веки за стеной...

И кто не понял нашей цели, обречен,
Ему не будет места в праздничной колоне,
И кроме труп никто не слышал в Вавилоне,
Как детским голосом оплакан Вавилон...

Останній раз ми йшли сюди, Ромале,
Коли потрібні стали ковалі,
Бо тут до неба вежу будували,
Комусь затісно стало на землі...

А ішли ми звідси перші, Ромале,
Бо в сторінках розгорнутих долонь
Що Божий день так виразно читали,
Що ж він будує гордий Вавілон?..

І ми йому на картах ворожили,
Зливали віск і дихали на скло,
І ми йому пророками служали -
А то завжди невдячне ремесло...

То ж нині ми прийшли сюди, Ромале,
Віддати тінь, старі свої борги,
І розповісти що ж ми тут кували,
Хто нам платив за грати й ланцюги...

Та видно ми спізнилися, Ромале,
Тут крають тишу тільки кажани,
Ай... Глузливе небо дивиться в провали
Порожніх вікон дивної стіни...

Глузливе небо дивиться в провали
Незрячих вікон дивної стіни...

Бузком і плющем зароста божевільна стіна,
Вітри й віки обгризають руїни зухвалі,
Все ближче земля, а до неба все далі і далі,
І тільки луна ще шепоче чиїсь імена...

Та вже не згадати коли і хто їх носив,
Усі розбрелися, немов утекли із полону,
То тільки здалося, що привид якийсь голосив
У темнім античнім храмі, обнявши колону...

Я не знаю, що б то могло бути?
Звідки в серці той тривожний сум?
І старенька казка пів-забута
Все не йде, ніяк не йде із дум...
хто здесь?

Подвиги галицийских хероев

Пусть повисит.



И да, галичане, вы тут талдычите про массовую, чуть ли не поголовную поддержку ваших херойских хероев местным населением. Покажите мне на этой исторической документальной хронике хотя бы одного. Или они все притворяются?
хто здесь?

Подвиги галицийских хероев 2

10 марта 1957 года жители села Дермань провожали в последний путь своих бывших соседей, зверски убитых членами УПА.



Процитируем слова жительницы села - учительницы средней школы Евгении Шавронской (Шепельчук), родная сестра которой погибла от рук бандеровцев. С такой речью она выступила во время похорон:
«Багато з присутніх тут є живими свідками підлих дій націоналістичних бандитів. З сімей багатьох наших односельчан вони вирвали батьків і матерів, синів і дочок. Ми пам'ятаємо ті страшні роки, коли жодна ніч не проходила в селі спокійно. Вранці встаємо і довідуємося: одного повісили, другого застрелили, третій зник. Де дівалися наші люди? Їх мордували, а потім скидали в колодязі і болота. А як наших рідних катували. Ми бачили знівечені черепи, порубані кістки тих, чиї останки ми сьогодні ховаємо.
Рідні матері! Я звертаюся до Вас: виховуйте своїх дітей так, щоб ніколи і нікому з Вас не довелося збирати вийняті з криниці потрощені черепи і кістки своїх близьких, обмивати їх своїми гіркими слізьми. Розказуйте своїм внукам і правнукам гірку правду про націоналістів. Хай у віках будуть прокляті ті, хто продавав і продає свою батьківщину. Ми знаємо, що більше ніколи не повториться Устенська трагедія».

А ВЕДЬ ДУГИН ПРАВ

"Мне представляется, что прежде чем ставить вопрос – как модернизировать Россию, как поднять рост экономики, как увеличить те или иные показатели или развитие сферы высоких технологий, надо поставить очень откровенный вопрос: а нужно ли это делать? Ведь если мы отложим сейчас неизбежный крах – сегодня это будет врезаться в столб на скорости 80 км/ч, через этап, если мы разгонимся, – это будет врезаться в столб или слететь с обрыва на скорости 200 км/ч. Ясно, что здесь уже все, конец"
http://www.russia.ru/video/diskurs_10029/

ШВАЙПОЛЬТ ФIОЛЬ – УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРШОДРУКАР

Фіоль (Fiol) Швайпольт (близько 1460 — між 7 травня 1525 і 16 травня 1526), слов'янський першодрукар, уродженець міста Нойштадт у Франконії (Німеччина); 1479 року прибув до Кракова і на засоби багатого міщанина Яна Тужона(Яна Турзо) заснував друкарню на кириличних шрифтах, виготовлених Рудольфом Борсдорфом з Бравншвайґу. Фіоль перший надрукував книги старою українською мовою: «Осьмогласник» (1491) з дереворитом «Розп'яття», «Часословець» (1491), «Тріодь пістну» (не датована) і «Тріодь цвітну» (1491). 1492 в наслідок конфлікту з місцевим кліром покинув Краків і жив у Левочі на сході Словаччині. За свідченням З. Копистенського, книги Фіоля були поширені на територiї сучасної України ще в 20-их роках XVII століття Збереглося 79 примірників видань Фіоля.

Як повідомляє Ярослав Ісаєвич відомий польський бібліограф та літературознавець К.Естрайхер обстоював погляд, що "Святополк" Фіоль був слов’янського походження.

Швайпольт Фіоль виявив себе і в іншій іпостасі - як винахідник. 9 березня 1489 року польський король Казимир видав майстру привілей на винайдену ним машину для відкачування води з шахт, призначену для свинцевих рудників в Олькуші.
http://litopys.org.ua/isaevych/is05.htm
В тылу врага

“ Оказалось

Междуреченские шахтеры, перекрывавшие железнодорожные пути на поверку оказались уголовниками + лидерами_ОПГ + безработными.

И делали это за бутерброды с водкой.

А потом собирались громить магазины, больницы и школы.

Collapse )
  • an_32p

Русским

Скажите, собравшиеся здесь русские: как вы оцениваете фразу своего великого поэта про «русский бунт, бессмысленный и беспощадный»? Ведь многие другие народы, как, скажем, французы и американцы, не считают свои бунты бессмысленными, а красиво зовут их революциями и гордятся тем, что решились и смогли.

Клеветал ли пан Пушкин на русский народ (помещик всё таки был, ему и его тогдашним читателям бунты явно были ни к чему) — или верно уловил историческую тенденцию, и из русского бунта действительно ничего хорошего выйти не может, и надо просто упорно работать и чтить начальство — оно от Бога?

Ну и, если придерживаетесь мысли что осмысленный русский бунт возможен — приводите примеры.

Лицо украинского свидомизма.

 Свидомиты в своей нелюбви к Януковичу, часто попрекают его тем, что он в молодости воровал шапки.
Но вы посмотрите на лицо самого свидомизма!
Collapse )

Этот человек не ворует шапки, этот человек до сих пор отжимает телефоны в подворотнях и пьет пиво с семками в подъездах, то есть является вполне достойным быть во власти.

Как говорится - какая страна, такая и власть. Шо маемо, то маемо.

ЗЫ. Кстати действительно сидел в тюрьме.

Игорь Гаркавенко

Вот здесь один из сетевых анонимусов обвинил моего друга, русского патриота Игоря Гаркавенко, что тот лицом не вышел - криминальное лицо, епт. И "свидомитом" назвал.

Да, Игорь сидел. Девять лет, и в основном по строгачам как злостный нарушитель.

Сидел за поджог офиса УНСО, "Просвиты" и израильского центра. За создание террористической ячейки.

Рекомендую анонимусу, прежде чем называть кого-то свидомитом, ВНИМАТЕЛЬНО прочитать биографию.

Вот здесь, например: http://zavolu.info/107.html

И поинтересоваться, чем тот занимался после освобождения.

ведмідь

Русский центр. Киев

Сходив на тижні в Російський центр в Києві. Одне розчарування. Книг на історичну тематику всього 3 нещасні полички і то немає ні Ульянова ні інших світочів ісконних істориків. Путін, Медвєдєв, щось про царів там, Ключевський слабувато якось. І звідки дізнається заблудлий исконно русский человек що він русский а не українець - невідомо.

Порадували книги Почувсвовать себя русским і Наука быть Россией

а взагалі з точки зору ісконіків комплектацією якийсь ворог займався - підручник Історія Росії а написано в ньому про якихось українців, що Гетьманщина була своєрідною державою ітд ітп




Collapse )
Кобчаг
  • azkij

Украине должно быть стыдно.

Два месяца назад я развел наших "свидомых свидомитов" концепцией Киевская Русь как геноцид русского народа

Сегодня натолкнулся на интересную статью , продолжающую развивать эту тему:

За каждое преступление приходится расплачиваться. Если не самому преступнику, то его детям, внукам, а порой и правнукам. Так, послевоенное поколение немцев чувствуют вину за Холокост, американцы просят прощение за работорговлю...

Мы, украинцы, также несём ответственность за преступления наших предков. Преступления эти чудовищны. И если у нас есть хоть капля совести, мы должны покаяться перед потомками наших жертв - жителями так называемой России.
Collapse )
 

Позитивное.

Итак, наши братья словаки отомщены.
Разгромившие их датчане(6-0) получили по сусалам от старшего славянского брата.

6-1, пятая победа подряд.

Ура, товарищи!!!
Vova
  • azkij

Процесс пошел

БЮТ и  все то, что к западу от Збруча заговорили о разделении Украины на две части.

Киев, Май 15 (Новый Регион, Михаил Рябов) – Население Западной Украины начало говорить о необходимости разделения страны.

Об этом в эфире телеканала «Украина» заявил экс-министр МВД Юрий Луценко.

«Я на выходных был в Западной Украине, откуда родом. Был в Тернополе, был во Львове, был в Луцке, в Ровно. Я видел обстановку среди людей. Я в основном был в книжных магазинах и разговаривал с продавцами. Такого напряжения и задавания вопросов: «не пора ли уже разделять страну?» – я никогда не слышал. Это ведь правда. Господа, разве я не прав, что сегодня начинают говорить, что страна стенка на стенку дальше жить не может? Или миримся, или разделяемся!» – поведал бывший главный милиционер.

«Не дай Бог об этом говорить политикам, но это начали говорить простые люди», – поделился Луценко впечатлениями от посещения Западной Украины.

http://www.nr2.ru/kiev/283399.html


спасибо за наводку blogger-7

Какие же они ссуки трусы и неженки.
Когда на юго-востоке их терпели - то ничего.
А как власть стала им неугодная - обосрались кирпичами.

Інтелектуальний потенціал Росії ростиме невпинно ...

Полпред президента в Северо-Кавказском федеральном округе, вице-премьер Александр Хлопонин считает, что в России необходимо формировать отношение к Кавказу как к стратегическому региону страны.

"Кавказ является демографическим потенциалом и единственной территорией, за счёт которой прирастает численность населения РФ. Развитие интеллектуального потенциала России будет идти через Кавказ"

rian.ru/politics/20100515/234748952.html
В тылу врага

В Междуреченске вводится план "Крепость", чего раньше не было вне территории Северного Кавказа